Як говорити з дитиною  про  тероризм

1.     Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кіно­фільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв. Пам’ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тим, що вона бачить на екрані, і тим, що бу­ває в її повсякденному житті. Тому в особливо гострі соціальні ситуації не варто переглядати інформаційні телепрограми разом із дітьми, особливо перед сном, бо після таких переглядів у них можуть порушуватися сон, апетит, з’являтися нічні страхи, енурез. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, і лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж «поповнили» лави жертв, тобто стали вторинними жертвами.

Для малих не так уже й істотно, де саме відбув­ся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Уже сама інформація для них завжди стресова: вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу, в якому живе. Особливо такі реакції притаманні «тривожним» дітям.

2.     Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмос­феру єдності з потерпілими. Така установка допома­гає спрямувати «моральний компас» дитини на добро, людяність, на розвиток зрілої особистості, яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.

3.     Пам’ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо «зара­жаємо» власними страхами своїх дітей.Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас триво­жить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбу­вається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

4.     Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлен­ня того, що вже сама їхня присутність додає впевне­ності, є захистом від небезпеки.

5.     Оберігайте вразливу дитячу психіку від переван­таження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей —  магазинах, міському транспорті, на базарах.Але якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова про це обов’язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще «озброюють» дитину досвідом.

6.     Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.

7.     Спільне обговорення критичних ненормативних подій у сімейному колі допоможе малому усвідомити: членам родини зрозуміле її хвилювання, вони дуже співчувають людям, які постраждали. Це сприяє роз­витку в малюків важливих почуттів — емпатії, співпере­живання, справедливості, бажання допомогти тощо.,

8.     Розмовляючи із сином чи донькою про тероризм, теракти, обов’язково враховуйте особливості їхнього віку. Так, молодші діти ще не зовсім розуміють, що це таке «теракт». Тому в розмові з ними не варто розді­ляти поняття «тероризм» і «війна». Скажіть, наприклад, так: «Погані, злі люди влаштували бійку (або почали війну)». З дітьми п’яти-дев’яти років уже варто обго­ворювати сам факт теракту і грати в ігри-припущення: «Якщо ти побачив...», або «Як би ти вчинив, коли б...». У такій ігровій формі діти вчаться обмірковувати свої дії в екстраординарних випадках, тобто це акцентує їхню увагу саме на практичному боці справи.11-15-річним підліткам притаманне почуття відпо­відальності за себе і за тих, хто навколо. З ними треба говорити про причини та мету тероризму, різні форми терактів. Підліток здатний приймати самостійні рішен­ня, тож важливо вислухати від нього й різні міркування про стратегію поведінки при безпосередньому зітк­ненні з терористами.

9.     Будьте уважні до переживань своєї дитини, щоб своєчасно з’ясувати, що її тривожить, лякає. Саме через слово, розмову, спілкування з близь­кими людьми дитина набуває внутрішнього спо­кою, «видає» назовні все, що її лякає, бентежить, а не тримає це в собі. Такий діалог дає змогу продемонструвати відкриту позицію дорос­лих, знаючи яку, малий рівняється на них.

10. Шановні батьки! Якщо ви помічаєте у ва­шої дитини порушення емоцій, психічної рівно­ваги, фізичного здоров’я (поганий сон, апетит абощо), негайно з’ясуйте причини цих розла­дів і душевно поговоріть із нею. Так ви зможете надати їй своєчасну допомогу. Якщо ж ви не зможете зробити це самі - зверніться до фахів­ців — медиків, психологів, педагогів.

Головне завдання фахівців, особливо психо­логів, полягає не тільки у теоретичному аналізі проблеми тероризму, терактів, а й у прове­денні профілактичних заходів. Маємо на увазі міні-тренінги, ігри-вправи, різноманітні заходи, спрямовані на розкриття дітям сутності подій, що можуть кардинально змінювати наше жит­тя; на формування зрілої особистості, яка по­зитивно сприймає  Життя як таке з усіма його барвами!

11. Пам’ятаймо! Чим більше дитина буде мотивована на пізнання себе, інших людей, світу, в якому живе, тим глибшою, компетентнішою, розвиненішою особистістю вона буде.У світі ще чимало проблем, пов’язаних з тероризмом, сирітством, самотністю, безпри­тульністю, страхами, тривогою... Треба зрозуміти й прийняти те, що проблеми були, є і будуть. Їх не уник­нути, вони — невід’ємна частина життя, а саме тому всі маємо навчитися гідно долати, розв’язувати їх. Го­ловне — як людина переносить труднощі, «відроджу­ється», як навчає своїх дітей і як сама вчиться жити, радіти на повні груди. Мабуть, це і є найвищою насо­лодою і справжнім повноцінним людським Життям!

Безпека життєдіяльності дітей